Іван Лучицький

(1845-1918)

Народився в сім’ї викладача семінарії, а потім гімназії. Навчався у Кам’янець-Подільській чоловічій гімназії (1857—1861; вступив у третій клас; наприкінці 1861 перейшов у сьомий клас першої Київської гімназії). 1866 закінчив Київський університет. 1877—1907 — професор Київського університету. Від 1908 — прфесор Вищих жіночих курсів у Петербурзі. Належав до Конституційно-демократичної партії (тобто — був кадетом). 1907 — депутат ІІІ Державної Думи від Києва. Був членом Старої Громади. Один із засновників Українського наукового товариства у Києві. Досліджував переважно історію країн Європи. Дружина Марія Вікторівна Лучицька — перекладачка та громадська діячка, видавець. У Лучицьких було троє дітей. Старший син — Володимир Лучицький — став геологом. Микола, як і брат, закінчив також Київський університет, став юристом, як згадувала сестра, «слідчим з особливо важливих справ». Дочка Ольга закінчила Вищі жіночі курси. Микола й Ольга добре знали чужоземні мови і навіть іноді допомагали матері в перекладах. У Ольги Іванівни згодом брав уроки французької майбутній письменник Віктор Некрасов. Ольга вийшла заміж за адвоката й літератора, учасника Російсько-японської війни, кадета, громадського діяча Леонтія Чолганського, предком якого вважався осілий в Україні наполеонівський лікар (де ля Фліз), котрий жив в Україні й склав знамениті етнографічні альбоми.