Пантелеймон (Панько) Педа

(1907-1937)

Батько Михайло Юрійович Педа (за національністю латиш) був ковалем, майстром металевих виробів. 1914 року, коли розпочалася Перша світова війна, пішов на фронт, а мати Віра Петрівна Педа (уроджена Тимінська) зі Жванця переїхала у Тростянець, звідтіля — у Старий Осот Чигиринського повіту, далі — в Сокольче на Київщині. Панько ж виховувався у бабусі, яка згодом відправила його на навчання до Вінницького дитячого будинку. Хлопчик навчався сумлінно. Писав вірші, які заполонили серце наркома освіти УРСР Володимира Затонського, коли 1922 року той відвідав дитбудинок. Саме він посприяв, аби вірш «Дитячий рух» Панька Педи побачив світ на сторінках журналу «Червоні квіти» (1923, № 1). Підтримував юного літератора і двоюрідний брат матері — байкар Микита Годованець. Під його впливом Пантелеймон вступив на робітничий факультет Одеського інституту народного господарства, а згодом перевівся до Одеського інституту народної освіти. В Одесі юнак влився до літературної організації «Гарт». Чимало часу віддавав перекладам світової літератури — Мольєра, Віктора Гюго, Адама Міцкевича, Олександра Пушкіна. 1932 року вийшла його перекладна збірка віршів єврейського поета Ханана Вайнермана «До праці». Тоді ж побачила світ його власна збірка — «Горять вогні». Закінчивши 1932 року інститут, Педа деякий час учителював, потім перейшов на викладацьку роботу в педагогічний інститут, далі — до театру, де завідував літературною частиною. Заарештовали Педу 17 грудня 1937 року в Одесі. Обвинувального висновку в його судово-слідчій справі немає, але є постанова, підписана оперуповноваженим НКВС УРСР по Одеській області Козакевичем, в якій зазначено, що Пантелемон Педа, «активний учасник контрреволюційної української терористичної організації, мав зв'язки з петлюрівськими елементами і автокефальною церквою». Останнє, як зафіксовано в постанові, відноситься до 1921—1922 років, коли обвинувачуваному було 14—15 років (він співав тоді у дитячому церковному хорі). 23 грудня 1937 року «трійкою» при УНКВС УРСР по Одеській області Педу засуджено до розстрілу (цього дня поетові виповнилося 30 років). Вирок виконано 27 грудня 1937 року. Військовим трибуналом Одеського військового округу 1 березня 1957 року цей вирок скасовано, а справу припинено за відсутністю складу злочину. Панька Педу реабілітовано посмертно. Сприяла реабілітації поета рідна сестра Інна Педа-Кравченко. 1961 року завдяки їй у видавництві «Радянський письменник» вийшла збірка віршів «Горять вогні» з передмовою Степана Олійника. 1992 року в Одесі професор Іван Дузь перевидав твори Панька Педи, назвавши збірку «Бринить весна».